УЧИТЕЛЬСЬКЕ ЩАСТЯ
Заберіть від мене
всю мою радість світлу,
Заберіть від мене
всі тривоги і всі невдачі,
Залишіть мені клас –
тридцять пар оченят привітних,
Залишіть мені клас –
і я нічого не втрачу.
Нетерплячий ранок
тупцяє щодень до вікон,
А мене так пізно
відпустили диктанти спать…
Тільки, мабуть, не буде
на білому світі довіку
Наймудрішого діла,
ніж правді й добру навчать.
Знову день почнеться
неспокійним дзвінком знайомим,
Знову клас і тиша.
Знову радість і прикрість поруч.
Буде важко до сліз,
буде відчай снувати втома,
А допитливі очі
ловитимуть кожен порух.
Можна враз зректися
оцих нескінченних клопотів,
І натруджені нерви
спочинуть тоді одразу.
Тільки як же мені
без моїх неслухняних хлопчиків?
Тільки як же мені
без мого галасливого класу?
І тому щоранку
йду на дзвінкове соло.
Хай комусь, можливо,
це нерозсудним здасться.
Заберіть від мене
мою невгамовну школу –
І назавжди втрачу
своє неспокійне щастя.