Фотоальбом



УЧИТЕЛЬСЬКЕ  ЩАСТЯ 

 Заберіть від мене
 всю мою радість світлу,
 Заберіть від мене
 всі тривоги і всі невдачі,
 Залишіть мені клас –
 тридцять пар оченят привітних, 
 Залишіть мені клас –
 і я нічого не втрачу.
 Нетерплячий ранок
 тупцяє щодень до вікон,
 А мене так пізно
 відпустили диктанти спать…
 Тільки, мабуть, не буде
 на білому світі довіку
 Наймудрішого діла,
 ніж правді й добру навчать.
 Знову день почнеться
 неспокійним дзвінком знайомим,
 Знову клас і тиша.
 Знову радість і прикрість поруч.
 Буде важко до сліз,
 буде відчай снувати втома,
 А допитливі очі
 ловитимуть кожен порух.
 Можна враз зректися
 оцих нескінченних клопотів,
 І натруджені нерви
 спочинуть тоді одразу.
 Тільки як же мені
 без моїх неслухняних хлопчиків?
 Тільки як же мені
 без мого галасливого класу?
 І тому щоранку
 йду на дзвінкове соло.
 Хай комусь, можливо,
 це нерозсудним здасться.
 Заберіть від мене
 мою невгамовну школу –
 І назавжди втрачу
 своє неспокійне щастя.